Гора Парашка: день на хребті, а ввечері вдома

Парашка — найвища гора нацпарку «Сколівські Бескиди», а від нашої хати до старту на неї 13 хвилин машиною. Похід займає весь світловий день: зранку виїхали з двору, до обіду на хребті, по обіді біля хреста на вершині, а вдома ви ще засвітла. Так на Парашку ходили й раніше: 1893 року школярі з літнього табору в Гребеневі навіть дощового літа ходили на неї одноденним походом, як підете й ви. Ось як би я склала цей день для тих, хто вже ходив у гори.

Коротко: що треба знати перед виходом

• Маршрут: нацпарку 13 «Сколе — Парашка», 10 км в один бік, за парком 4–5 годин угору, складність «складний». Униз люди йдуть 3–3,5 години, тож туди й назад закладайте близько восьми годин.
• Кому: підліткам від 12 років і дорослим, що вже ходили довгі маршрути. З молодшими школярами я б почала з водоспаду Кам'янка, а Парашку лишила на рік-два.
• Машина: на парковці еко-пункту парку в урочищі Дубравка, біля старту.
• Вода: уся своя, з дому: джерела на маршруті влітку бувають сухі.
• Квиток парку: купується онлайн або на місці, умови на сайті парку.

Де старт і де лишити машину

Від хати їдете дорогою до Сколе, а в Сколе трасою М-06 до знака маршруту. На 655-му кілометрі траси стоїть знак маршруту 13, а біля нього, трохи вглиб урочища Дубравка, еко-пункт парку: альтанки в бойківському стилі, столи з лавами і парковка, де, як пише сам парк, можна лишити авто на час походу. Від нашого двору це 9,4 км, хвилин 13. Кілометри й години маршруту рахують саме звідси, від Дубравки. А якщо машина потрібна тим, хто лишається, того, хто йде, можна зранку відвезти сюди й увечері забрати: це 13 хвилин в один бік.

Путівники в мережі зазвичай ведуть на Парашку від центру Сколе, бо пишуть для тих, хто приходить пішки. Машиною простіше одразу в Дубравку: і стати є де, і стежка починається поруч. Зайдіть у туалет ще вдома: на стежці його не буде.

Вийти я б радила рано-вранці, щоб униз спускатися ще за світла. А домовитися з собою варто ще в машині: якщо до обіду ви не вийшли на хребет, повертайте. А якщо сили закінчуються ще в лісі, чесна точка повернення — місце, звідки вперше видно вершину. Гора нікуди не дінеться.

Ліс: перші години

Перші дві-три години йдете лісом, і краєвидів тут не буде. У відгуках люди сходяться в одному: початок, ліс і каміння, найважчий, а на хребті вже легше. Зате в лісі є на що подивитися. Біля стежки стоїть біла ялиця заввишки 39 метрів і понад 150 років, обхватом п'ять метрів: дітям цікаво спробувати обійняти її всім разом. Далі бук на 26 метрів, у якого ще замолоду пошкодилася верхівка, тож крону йому виростили бічні гілки.

Потім криниця, природне джерело, і місце, звідки вперше видно вершину. Польський письменник Фердинанд Оссендовський у книжці 1939 року писав про цю гору, що конусоподібна Парашка стоїть над краєм, як дороговказ, «як маяк в океані». Звідси до маяка ще кілька годин, але він уже попереду.

Одне застереження про криницю: у відгуках за останні роки пишуть, що наприкінці літа вона буває сухою. Тож воду я б несла всю з собою, щонайменше два літри на людину, а в спеку більше.

Хребет: Оброслий Верх, Зелена і Тимків Верх

Ліс закінчується, і починаються полонини. Тут з'являється вітер і простір, тож дістаньте кофту: на хребті прохолодніше, ніж унизу. Першою буде вершина Оброслий Верх, 1177 метрів. Тут ще збереглися залишки окопів Другої світової, тож ступайте уважно.

Далі Зелена, 1217 метрів. Низькі смереки на ній ростуть «прапорами», бо від вітрів гілки тягнуться в один бік. Восени й узимку, коли трава на полонині вже руда, вони лишаються зеленими, і гору так і назвали. На полонині ростуть рослини з Червоної книги, зокрема дикі орхідеї, тож букетів тут не збираємо, лише фото.

А наступна вершина, Тимків Верх, 1227 метрів, має свою історію. Парк переказує легенду, що гору назвали на честь Тимка, нареченого Параски. Вони були вірні одне одному, і тепер дві вершини стоять поруч, Параска і її Тимко. Від Тимкового Верху до Параски вже рукою подати: наречений стоїть поруч із нареченою.

Під вершиною: плита, прихисток і хрест

Під вершиною стоїть пам'ятна плита. На ній вибито, що 1015 року тут загинула й похована Парасковія, дочка князя Святослава, і що на її честь гору названо Параскою. Це легенда, а не літопис: за переказом, Параска ховалася на горі від убивць Святополка, який тоді пішов війною на братів. Той самий Святослав, кажуть, загинув у бою біля Сколе, і його символічна могила стоїть за 3,3 км від нашої хати. Про неї я писала в статті «Гребенів і що поруч».

Трохи нижче вершини стоїть відкрита хатинка, прихисток «ТТ». Його звели 2023 року пластуни куренів «Чорноморці» й «Чорноморські хвилі» в пам'ять про свого побратима Тараса-Тимофія Гаврилишина, який загинув 2022 року під час звільнення Херсонщини. Прихисток збудували за його останнім проханням, і доглядають його парк і самі пластуни. Тут можна перепочити й перечекати вітер чи дощ. Бронювати не треба, але й вільне місце ніхто не гарантує. Лишайте по собі лад, як у гостях.

А нагорі вершина 1268 метрів за даними парку (в інших джерелах до 1271). Вона округла, бо складена з м'яких порід, які легко вивітрюються. На ній металевий хрест заввишки десять метрів, його 1999 року поставила молодь зі Сколе й Самбора. Звідси видно долину Стрию з селами, Корчин і Крушельницю, а далі скелі Тустані, де колись стояла фортеця. А в ясний день, кажуть, і Стрий, і Львів за 90 км: Парашку зі Львова теж видно.

На вершині дме навіть улітку, тож перекусити краще трохи нижче, за вітром. І не засиджуйтеся: униз ви підете тим самим шляхом, а це ще три години.

Коротше з Коростова

З іншого боку на Парашку веде маршрут парку 5044 «Монастир — Парашка» з села Коростів, від нас 7,5 км, хвилин 10. Він 7 км і близько трьох годин угору, теж «складний». Він коротший, але місцями стрімкіший, а шлях зі Сколе довший і мальовничіший. Першого разу я б ішла маршрутом 13 з Дубравки. Стартує він біля садиби Бутивлянського лісництва: там екоцентр з писанками, рогами оленів і «Деревом-загадкою» для дітей. Далі дорога йде повз монастир салезіян і джерело на галявині. Окремої парковки біля старту в Коростові парк не позначає, тож ставте машину так, щоб не заважати сусідам.

Саме в Коростові записали ще одну легенду про назву гори. Старші бойки розповідали, що над потоком Бутивля жив рід Оленичів, який пас оленів, і дочка Параска змалку полювала й знала зброю. Коли напала орда, вона повела жінок і дітей на гору, а там обернулася до ворогів і билася, доки не впала. Тоді вдарив грім, а земля розступилася й забрала Параску, і відтоді гора носить її ім'я.

Назад я б ішла тим самим шляхом. Інші спуски, як-от через водоспад Гуркало в Корчин, довші й гірше позначені, тож Гуркало краще лишити на окремий день.

Вода, погода і безпека

Як пише один із тих, хто ходив: «Підйом тяжкий, води набрати по дорозі немає, але вигляд з гори перекриває всі мінуси».

• Погода. Туман на хребті сходить швидко, а влітку бувають грози. Якщо збирається гроза, з хребта я б спускалася одразу, не чекаючи на вершину.
• Зв'язок і стежка. Стежку позначено знаками маршруту 13, але на хребті вони місцями рідкі, а зв'язок часто зникає. Офлайн-мапу або трек завантажте ще вдома. Якщо стежка зникла, не йдіть навпростець: поверніться туди, де вона ще була певна. І домовтеся з тими, хто лишається вдома: напишете, щойно зловить зв'язок, і назвете, о котрій плануєте бути внизу.
• Рятувальники. Парк радить повідомити ДСНС про похід через онлайн-форму на своєму сайті і мати з собою їхні контакти. Номер рятувальників — 101.
• Ритм. Кожні 50 хвилин ходу відпочивайте 10. Спускатися за світла, і на всяк випадок мати ліхтарик.
• Правила парку. Вогнище й намет — лише у відведених місцях, як-от у Дубравці. Квітів і лікарських рослин не рвати.

Що взяти: воду з запасом, обід, вітровку й теплу кофту, дощовик, взуття, у якому зручно на камінні, палиці на спуск, заряджений телефон і павербанк, ліхтарик.

А ввечері — вдома

Від Дубравки до нашого двору 13 хвилин, і машина стає просто у дворі. Ті, хто лишався, цілий день були біля річки через дорогу, тож за довгим столом у вас будуть слухачі: про Тимків Верх поруч із Парашкою і про плиту під вершиною. А гості кажуть, що після прогулянки в горах класно посидіти в чані. Якщо наступного ранку ноги дозволять, дійдіть від нас маршрутом на гору Лопату до оглядового майданчика над селом. Звідти вдалині видно Парашку, і підліток сам покаже, де вчора стояв біля хреста.

А якщо хочете спитати про маршрут перед виходом, напишіть нам: чоловік підкаже.

Написати в Telegram

Питання про Парашку

Читайте також

• «Гора Лопата: маршрут нацпарку, що починається біля нашої хати»
• «Водоспад Кам'янка і Журавлине озеро»
• «Гребенів і що поруч»
• «Відпочинок у Карпатах з дітьми»
• «Як доїхати до Гребенева машиною»