Коростів: день у колишньому курорті за 8 км від нашої хати

Над Коростовом, за 8 км від нашої хати до центру села, до війни стояли вілли «Засвіття»: тисячі трояндових кущів, павичі, тепла вода й електрика, і Бруно Шульц хвалив цей санаторій у листі. У війну курорт зник. А їхати в Коростів варто по те, що є: дерев'яну церкву 1874 року, музей вузькоколійки просто неба й екоцентр лісництва, де розповідають про побут бойків. Це день без жодної вершини, а хто ходить у гори, звідси вирушає на Парашку. Нижче розповім, як скласти день і кому що підійде.

Коротко: день у Коростові

Курорт троянд: що тут було до війни

Відпочивати в Коростів їздили ще з 1880-х, а напередодні війни на Сколівщині відпочивало близько 20 тисяч людей. Славу селу дав Єжи Райтман, поет і підприємець. Він купив цілу гору й облаштував на ній пансіонат «Засвіття», який ще називали «Райтманівкою». До вілл вела дорога в трояндах, кущів були тисячі, ходили павичі, у кімнатах була тепла й холодна вода, а гості пили чай о п'ятій і танцювали. За краєзнавцем Ігорем Бугрієм, 1935 року «Райтманівку» назвали найзручніше облаштованим відпочинковим центром Польщі. А газета «Діло», розповідаючи про курорти Сколівщини, про цей писала окремо: «Райтман — це окреме царство».

1938 року Бруно Шульц, письменник із Дрогобича, у листі до Романи Гальперн хвалив цей санаторій: своя електростанція, своя пошта, а в парку на пагорбі троянди й гвоздики. Адреса в листі коротка: Reitman Korostów koło Skolego, тобто просто Райтман, Коростів біля Сколе. Укладачі сайту Schulz/forum припускають, що Райтман міг стати прообразом героя оповідання «Республіка мрій», але самі називають це лише можливим. У війну курорт зник, і від нього мало що лишилося, крім історій. Їх добре розповідати дітям дорогою від хати.

Музей вузькоколійки

Лісову вузькоколійку барони Гредлі почали прокладати 1888 року, і мережа виросла до 41 км. З 1937 року, у ті самі роки, коли на горі цвіли Райтманові троянди, нею возили й туристів. Повінь 1969 року колію зруйнувала, і наступного року її розібрали. 2005 року за неї взявся австрійський інженер Вольфрам Венделін, і так з'явився музей просто неба: кількасот метрів відновленої колії, мотовози 1960-х, дрезина 1940-х, снігоочисник і вагони. Музей тримається на ентузіастах, спонсорах і пожертвах, і у відгуках найчастіше хвалять саме це. Від асфальту на околиці села до нього веде стежка майже без підйомів, тож з малими тут зручно, а від хати 9,9 км, близько 16 хвилин.

У відгуках пишуть, що підписів біля експонатів мало, тож історію колії розкажіть дітям самі. Покататися колією вдається не завжди, тому не обіцяйте дітям поїздку наперед. Про баронів Гредлів і їхній палац — у статті «Сколе: що подивитись за один день, від палацу до джерел».

Церква святої Параскеви

Дерев'яну церкву 1874 року з трьох боків оточує старий цвинтар. Це пам'ятка архітектури національного значення, а дзвіницю біля неї поставили ще раніше, 1858 року, і вона теж пам'ятка національного значення. Від хати до церкви 8,7 км, близько 13 хвилин. Кажуть, село заснували сім родин, і аж до 1874 року, яким датують і цю церкву, у храмі ставили сім свічок. Назву Коростова виводять по-різному: від потоку й полонини Коростовець, від старого слова «двір, маєток» або від роду Коростівчаків. Церква чинна, тож поводьтеся тихо, а зовні її можна оглянути й без служби.

Про бойківські церкви й звичаї нашого краю я писала в статті «Хто такі бойки і де побачити Бойківщину біля Сколе».

Екоцентр лісництва і дорога на Парашку

На садибі Бутивлянського лісництва, за 7,5 км від хати, є екоцентр нацпарку. Тут коротко розповідають про побут і хати бойків і показують старі фото села. Екскурсії лише за записом, тож домовтеся з парком наперед.

Від садиби починаються два маршрути на Парашку. Маршрут нацпарку 5044 «Монастир — Парашка» має 7 км до вершини, угору близько трьох годин. Маршрут нацпарку 504 «Коростів — Красне — Парашка» довший, 9 км. Обидва складні, і про них докладно — у статті «Гора Парашка: маршрут зі Сколе, скільки йти, де стати».

Гора Кременець і полонина Секул

Місцеві кажуть, що Кременець притягує блискавки. Це плоска вершина на 1226 м між Коростовом і Козьовою. За описом походу на rdzs.org, іти починають від зони відпочинку «Панасівка» біля траси М-06, за 12 км від хати: там велика стоянка, а далі шлагбаум і лісова дорога. Спершу вздовж річки, потім угору, разом близько 15 км і 600 м набору, а на останньому відтинку, як пише автор, «починається карабкання оленячими стежками та буреломами». Тоді на полонині Секул стояла колиба, якій понад сто років: дві частини, нари й піч із рідкісної польської цегли, а поруч джерело. 2024 року 28 гектарів лісу тут оголосили пралісовою пам'яткою природи «Секул».

Чесно скажу одне: маршруту нацпарку на Кременець немає, стежки не протоптані. Це для тих, хто вже ходить без маркування з офлайн-картою, а новачкам я б радила Парашку маршрутом парку. Візьміть палиці й міцне взуття, а штани — довгі: там бувають змії.

У «Панасівку» можна поїхати й без гори, просто на пікнік. Сміття тільки заберіть із собою: у відгуках на нього скаржаться. А на південь від Коростова є ще Тисова гора, пам'ятка природи з 1984 року: її оголосили, щоб зберегти насадження тиса ягідного, тоді єдине на землях Сколівського лісгоспу. Стежки з маркуванням на гору немає, тож це радше історія для дороги, ніж прогулянка.

Як скласти день

Зранку вузькоколійка, потім церква, вона в тому ж селі. Поїсти є де біля траси, але я б узяла їжу з собою в «Панасівку»: там альтанки й столики біля річки. Якщо малі втомилися, вертайтеся обідати додому, звідти близько 15 хвилин, а по обіді — річка через дорогу й батут у дворі.

• Малим: вагончики й дрезина в музеї вузькоколійки, рівна стежка, пікнік біля річки.
• Школярам: вузькоколійка з історією Гредлів, екоцентр за записом, історія Райтмана дорогою.
• Тим, хто любить минуле: церква 1874 року, розповідь про «Засвіття» й лист Шульца.
• Хто ходить у гори: Парашка з Коростова маршрутом 5044 «Монастир — Парашка» чи 504 «Коростів — Красне — Парашка», на весь день.
• Досвідченим ходокам: Кременець і полонина Секул, з офлайн-картою і палицями.
• Компанії друзів: той самий день, а ввечері чан удома.

Якщо дощ

Музей вузькоколійки просто неба, тож у дощ я б лишила Коростів на інший день. Натомість поїхала б у Сколе до музею «Сколівщина» або посиділа б на нашій заскленій веранді чи у вітальні з книжками й настільними іграми.

А ввечері — вдома

За чверть години ви вже вдома. Тисяч трояндових кущів, як у Райтмана, у нас немає, але кілька є й біля хати: на фото вони ще цвітуть у середині жовтня. Вечерю можна зварити самим, кухня ваша, а за довгим столом у трапезній якраз час розповісти дітям про павичів Райтмана. Після дня надворі добре посидіти в чані на дровах: хочете ввечері в чан — напишіть нам зранку, перед виїздом у Коростів.

Напишіть, на які дати хочете приїхати і скільки вас буде.

Написати в Telegram

Питання про Коростів

Читайте також

• «Гора Парашка: маршрут зі Сколе, скільки йти, де стати»
• «Хто такі бойки і де побачити Бойківщину біля Сколе»
• «Сколе: що подивитись за один день, від палацу до джерел»
• «Сколівські Бескиди: маршрути від легких до вершин»
• «Відпочинок у Карпатах з дітьми: поради батькам»
• «Гребенів: село над Опором, куди їдуть по тишу»