Хто такі бойки: Бойківщина з нашого двору

Наш Гребенів стоїть на Бойківщині. Ми самі не тутешні: з початку 2000-х часто приїжджали сюди зі Львова, а 2007 року купили тут старенький будиночок. Бойківщину зблизька можна побачити за один ранок, бо музей «Сколівщина» лише за 10 км. Якщо ви приїхали з бабусею й дітьми п'яти і дванадцяти років, я б зробила так. П'ятирічному — бойківська хата в музеї, дванадцятирічному — криївка, а з бабусею — дерев'яна церква Пантелеймона в тому ж Сколе. На обід уже вдома, а ввечері за довгим столом можна розповісти, що в нашому селі записали свої колядки і що «грибами» бойки звали тільки білі.

Коротко: Бойківщина від хати

Хто такі бойки

Бойки — це українці, які здавна живуть у середній частині Карпат, між лемками на заході й гуцулами на сході. Енциклопедія сучасної України називає їх самобутньою етнографічною групою, а Сколе — одним з гірських міст Бойківщини. Тож і Сколівщина, і наш Гребенів — бойківські.

Звідки назва, ніхто точно не знає. Найчастіше кажуть, що від бойківського «бо є», тобто «так»: це пояснення відоме ще з XIX століття. Інші виводять назву від кельтського племені бойїв або від імені Бойко. Котра правдива, вирішуйте самі. А Славська громада нагадує: «Ми з вами – спадкоємці людей, які колись соромилися називатися бойками».

Музей «Сколівщина»: бойківська хата за 10 км

Найближче, де Бойківщину видно зблизька, — музей «Сколівщина» в Сколе. Три поверхи, дванадцять залів, і один з них — інтер'єр бойківської хати: газда й газдиня в строях, ікони, бамбетель, тобто лава, на якій і спали, креденс з глиняним посудом і писанками, куфер з приданим, рушники, кожухи. З п'ятирічним я б лишилася саме тут і в світлиці Захара Беркута з луками й звірами. Йому тут можна розповісти, що в старих бойківських хатах дим ішов просто в хату, а люди й корова жили під одним дахом.

Дванадцятирічного поведе далі військовий зал, а в підземеллі — криївка й кабінет допиту НКВС, туди я б ішла лише зі старшими. Ті, хто був, радять брати екскурсію. Якщо бабусі важко зі сходами, лишіться з нею в бойківській хаті. На музей закладайте годину-півтори і перевірте перед поїздкою, чи відчинено того дня. Як поєднати музей з прогулянкою, я писала в статті «Сколе за один день».

Дерев'яні церкви

Церква Благовіщення, чиї дзвони ви почуєте з хати, за 160 метрів від нас. Вона теж дерев'яна, з окремою дзвіницею, але молодша: її поставили 1928 року за проєктом архітектора Лева Левинського. А бойківська, на три зруби, стояла тут раніше, з 1837 року, і Славська громада пише, що ставив її майстер Михайло Билень. 1923-го вона згоріла, і її знають лише з фото.

З бабусею я б пішла до церкви святого Пантелеймона в Сколе: вона найстаріша поруч, XVII століття, з дзвіницею 1760 року, і її теж називають бойківською. Близько й без підйомів також церква святої Параскеви в Коростові, 9 км. Церкви чинні, тож найпевніше зайти всередину на службу, а чи відчинено між службами, я не знаю.

Дванадцятирічному я б розповіла про Биленя: з десятка його церков у долині Опору вціліло чотири. Одна з них, 1804 року, стоїть у Верхній Рожанці, 26 км від нас, а поруч, у Волосянці, — церква бойківської школи 1804–1824 років. Обидві на три зруби, і над кожним зрубом вежа з кількома ярусами дахів: так бойківська церква й упізнається. Ще одна церква Биленя — в Опорці, але з бабусею я б їхала туди лише тоді, коли хочеться саме Биленя: це година в один бік.

Урич: бойківське село біля Тустані

Для довгого дня є Урич, 36 км від нас. Уздовж дороги там стоять кілька десятків старих бойківських хат, а одну, «Хату у Глубокім», заповідник «Тустань» відреставрував і зробив музеєм історії села. Поруч у 2023 році поставили хату початку XX століття з різьбленою галереєю, яку перевезли з Плав'я, того села, де курорт Плай. В «Хату у Глубокім» заходять з тим самим квитком, що й на скелі фортеці. З п'ятирічним її можна й пропустити, вона для тих, кому цікаве саме село, а малому в музеї Тустані є діорама й дитяча зона. Про Тустань я писала в статті «Тустань: як доїхати машиною, де стати і що показати дітям».

На самому Плаю теж є музей бойківської культури, але будівля там 2009 року, у формі гражди — садиби із закритим подвір'ям, а так будували радше гуцули. Стару бойківську хату дивіться в Сколе чи в Уричі.

Що скуштувати

Їли бойки просто: буденною їжею був вівсяний корж «ощипок» і картопля, яку бойки звали бульбою. Ще варили киселицю — вівсяний кисіль, що добу кисне в теплі, терчений чир з тертої картоплі в молоці, гриби в сметані, зупу з сушених білих. На Святвечір бойки ставили на стіл круглий хліб ґеречун, і він стояв до Нового року, про це я писала в статті «Новий рік у Карпатах з дітьми». Бойківську кухню можна скуштувати в «Торговиці» біля скель Тустані, а восени в Сколе буває грибне свято з юшкою з білих. Удома кухня ваша, а деколи і я частую гостей нашими стравами.

Бойківські слова

• Газда й газдиня — господар і господиня; так підписано й манекени в музеї.
• Щирі, біляки — білі гриби.
• Бульба — картопля.
• Опліча — жіноча сорочка, гачі — чоловічі штани; таке вбрання видно на манекенах у музеї.
• Чатина — хвоя.
• Лещета — лижі, які бойки колись вистругували самі.

Ще кому що

• Школярам 6–9: увесь музей, а підземелля — лише якщо дитина не з лякливих.
• Компанії: дорога церков долиною Опору — Волосянка, Верхня Рожанка, Опорець.
• У дощ: музей «Сколівщина» найближчий і під дахом; у Тустані під дахом музей і «Хата у Глубокім», а скелі під дощем мокрі.
• Тим, хто лишається вдома: засклена веранда, книжки й настільні ігри, річка через дорогу.

А ввечері — вдома

Повертаєтеся додому, і за довгим столом день можна скласти докупи. Дванадцятирічному — що в січні 2025 року в Тустані показали давні бойківські колядки Сколівщини, і дві з них записані саме в Гребеневі. П'ятирічному — що «грибами» бойки звали лише білі, а решту по-своєму: опеньки — підпеньками, лисички — лисинками. Грибні місця підкаже мій чоловік. Церква поруч, тож у неділю й на свята з хати чути службу й дзвони, а деколи селом ходить вертеп і колядують. Сто років тому бойки здавали літникам свої вілли, а ми — свою хату: тільки вашу, з довгим столом і чаном, який натопимо, коли скажете.

Напишіть, на які дати хочете приїхати і скільки вас буде.

Написати в Telegram

Питання про бойків

Читайте також

• «Коростів біля Сколе: колишній курорт, церква і вузькоколійка»
• «Волосянка і Високий Верх біля Славського: що є без витягу»
• «Сколе за один день»
• «Новий рік у Карпатах з дітьми»
• «Тустань: як доїхати машиною, де стати і що показати дітям»
• «Гребенів: село над Опором, куди їдуть по тишу»
• «Славське: що подивитися за один день»
• «Гора Маківка: як піднятися до цвинтаря УСС з родиною»