Волосянка і Високий Верх: гора пішки, криниця і стара церква

Волосянка — сусіднє зі Славським село на Львівщині, від нас 23 км, пів години машиною. Над нею Високий Верх, 1242 метри, найвища гора довкола Славського. Курорт «Захар Беркут» у селі навесні 2026 року закрили: старий крісельний витяг зупинили, а на його місці будують гондолу. Поки її немає, на гору ходять пішки. Старий витяг, до речі, возив не на вершину, а на сусідній Зворець, тож хто їздив ним, на самому Високому Верху міг і не побувати. Якщо діти дев'яти й чотирнадцяти років готові пройти 8 км, я б зробила так. Зранку їдете у Верхню Рожанку: звідти найпологіша стежка на вершину, і вона оминає будівництво. Після гори — через Славське у Волосянку, до старої церкви й криївки, а на пізній обід уже вдома. Бабуся цей день хай побуде вдома, на веранді чи біля річки через дорогу. Стару церкву я б показала їй іншого дня, разом з малими і без гори.

Коротко: день від хати

Що з курортом «Захар Беркут»

«Захар Беркут» працював з 2005 року, і його двокрісельний витяг був одним із найдовших в Україні. Курорт закрили, бо його власник, ОККО, будує на цьому місці курорт GORO з гондолою. Лижного сезону для гостей тут поки не обіцяють, тож кататися я б їхала на Плай чи Тростян, про це я писала в статті «Лижі в Славському: Плай, Тростян чи Погар — кому що». Чи вже працює гондола, найпростіше глянути на сайті GORO.

Високий Верх з Верхньої Рожанки

Машину лишаєте біля Народного дому у Верхній Рожанці, останні 2 км до села — щебінь. Поруч стоїть дерев'яна церква 1804 року. Громада пише, що її ставив майстер Михайло Билень, той самий, що колись поставив стару церкву і в нашому Гребеневі. Наша згоріла 1923 року, а ця стоїть.

Звідси кільце 8 км, угору близько 500 метрів, на все 3–4 години, а до вершини — близько двох. Потім ліс закінчується, і вершина відкрита на всі боки: видно Сколівські Бескиди, Боржаву й Пікуй, а на сході — Горгани. Кажуть, звідси видно одразу три області: Львівщину, Івано-Франківщину й Закарпаття. Чотирнадцятирічному можна показати Зворець, куди возив старий витяг: від нього до справжньої вершини ще 700 метрів. На самій вершині стоїть вежа мобільного зв'язку. І це не той Високий Верх, що на Росохацьких полонинах, про який я писала в статті «Сколівські Бескиди: маршрути від легких до вершин».

З собою я б брала воду й перекус, бо кафе нагорі я б не чекала, вітрівку навіть улітку, засіб від кліщів і взуття, яке не промокає: на хребті калюжі, а на вершині вітер. Маркування на місці буває не одразу, тож трек краще мати в телефоні. Узимку я б на гору не йшла, а дітей до семи років не брала б туди взагалі.

• З Волосянки — уздовж колишнього витягу, близько 4 км і близько 570 метрів угору. Чи можна пройти повз будмайданчик гондоли, я б перевірила на місці, а на сам майданчик не заходила б. Це для підлітків і дорослих.
• Зі Славського — маршрут громади через Писану криницю до урочища Обнога, де сходяться три області, 25 км. Це для досвідчених і краще з провідником.

Писана криниця

Якщо підете з Волосянки, за 3,2 км від низу, трохи вбік від стежки, буде Писана криниця, пам'ятка природи з 1970 року. Це печера в пісковику, що колись завалилася, і джерело під нею, у буковому лісі. Вода тут є цілий рік і не замерзає: улітку холодна, а взимку наче тепла. Ті, хто пив, коротко пишуть: «Вода холодна і смачна». Від криниці до вершини ще 1,4 км, тож через криницю підйом виходить близько 4,5 км.

Біля криниці розповідають легенду. Кажуть, що знак на камені вирізав пальцем сам Довбуш, звідси й «Писана», а в печері ховалися опришки, і хто нап'ється з криниці, той буде сильний, як Довбуш. Ще її звуть Ковалевою криницею, а в селі переказують, що першим у Волосянці оселився коваль і викопав криницю.

Стара церква Пресвятої Євхаристії

Від Верхньої Рожанки через Славське близько 10 км, і в південній частині Волосянки стоїть дерев'яна бойківська церква на три зруби, з окремою дзвіницею, поставлена на початку XIX століття. Це пам'ятка архітектури національного значення. Спершу її освятили на честь святого Михаїла, а 1894 року — на честь Пресвятої Євхаристії. Дві ікони в ній, «Преображення Христа» і «Святий Онуфрій», написав Корнило Устиянович, син славського пароха й поета Миколи Устияновича. А великий дзвін 1868 року відлив майстер з тієї самої Верхньої Рожанки, звідки ви йшли на гору.

У 1959–1981 роках церкву ремонтував сільський майстер, який повернувся із заслання в Норильськ: перекрив дах, укріпив стіни. На фото 1937 року вона майже така, як сьогодні. Поруч стоїть молодша дерев'яна церква Миколая, кінця 1990-х, і дзвони перенесли туди. У старій служать лише на великі свята, тож усередину найпевніше потрапити саме тоді, а ззовні її видно будь-коли. Як бойки ставили такі церкви і де ще їх побачити, я писала в статті «Хто такі бойки і де побачити Бойківщину біля Сколе».

Криївка «Курінь Мохнач»

Ще 3,5 км, і в урочищі Мохнач, біля готелю-замку «Вежа Ведмежа», — курінь «Мохнач» з криївкою. Її викопали в наш час за зразком справжньої криївки УПА. Дев'ятирічний спуститься через люк до нар і пічки-буржуйки, побачить таємний лаз, а чотирнадцятирічному там же є тир. З молодшими за вісім я б лишилася біля входу. Ресторан готелю «Трапезна» наче музей: там зібрано багато старовини, серед неї й лицарські обладунки. Чи приймають усе це гостей, які не живуть у готелі, я б уточнила на сайті готелю перед поїздкою. Звідси додому 23 км.

Ще кому що

• Малим до семи: тварини за огорожею у «Вежі Ведмежій» — кози, вівці, кролики, фазани й павич — і дитяча лінія мотузкового парку біля колишнього витягу. Чи пускають до тварин тих, хто не живе в готелі, я б уточнила. Волосянка з ними — на пів дня, без гори.
• Бабусі, іншого дня: стара церква у Волосянці, а у Верхній Рожанці, 26 км від нас, — церква Биленя. На Високий Верх без витягу їй не піднятися, але гору добре видно й зі Славського, з оглядової точки на вулиці Лесі Українки.
• Підліткам: підйом з Волосянки через Писану криницю, близько 4,5 км угору.
• Компанії: легка стежка громади з Волосянки до альтанки «Сім вітрів», 6,5 км в один бік, там є мангал на десятьох. А для досвідчених — кільце 20 км з Верхньої Рожанки через Високий Верх і Чорну Ріпу.
• У дощ: криївка під землею, а стежки на хребті розмокають, тож гору я б лишила на сухий день.

А ввечері — вдома

Ви сьогодні двічі проїхали Славське, і за довгим столом можна розповісти ще одну легенду. Кажуть, що дівчина Славка з дивовижним волоссям убила татарського візира, і за це її прив'язали косами до коня. Від її кіс і пішла назва Волосянки, а її ім'я носить річка Славка. Чотирнадцятирічному є чим похвалитися: він стояв на справжній вершині, а не на Зворці, куди возив витяг. Дев'ятирічному — криївкою з таємним лазом. Гості пишуть, що після прогулянки в горах у чані посидіти дуже приємно, тож напишіть, коли спускатиметеся з гори, і ми його натопимо. А ще гості часто кажуть, що в горах краще спиться. Куди піти наступного дня, підкаже мій чоловік.

Напишіть, на які дати хочете приїхати і скільки вас буде.

Написати в Telegram

Питання про Волосянку

Читайте також

• «Славське: що подивитися і куди піти за один день»
• «Лижі в Славському: Плай, Тростян чи Погар — кому що»
• «Хто такі бойки і де побачити Бойківщину біля Сколе»
• «Сколівські Бескиди: маршрути від легких до вершин»
• «Відпочинок у Карпатах з дітьми: поради батькам»
• «Гребенів: село над Опором, куди їдуть по тишу»